Кейт Аткінсон. За лаштунками в музеї
Я обережно торсаю Патрицію й кажу:
— Он різдвяна панчоха.
— Точно, — байдуже каже сестра, і я розумію, що це вона, зіграла роль Санта-Клауса.
Стара добра Патриція. Їй, мабуть, ця роль дається особливо тяжко, адже попри те, що їй, звісно, уже тринадцять, і взагалі, вона — чи не найдоросліша людина в родині, їй гірко від того, що чари пішли з нашого світу. Ніякого тобі різдвяного діда, ніякої зубної феї, ніякої феї-хрещеної — взагалі ніяких фей. Наше дитинство скінчилося, так і не почавшись. Лежачи вчора вночі біля напруженої Патриції, я зрозуміла: вона розпачливо дослухається, чи не долине з даху тупіт непідкутих копит, чи не закалатають дзвоники на санях.
Мадонна, співачка
Мій успіх не збиває мене з пантелику, бо він прийшов як результат моєї наполегливої праці, а не випадково впав з неба.