Relax-читання
Relax-читання
У кожної людини є улюблені письменники та книги, які хочеться перечитувати ... Радіо Relax ділиться з вами своїми улюбленими уривками щодня та цілодобово. Нехай у вашому навіть найбільш напруженому графіку будуть хвилини занурення в чарівний світ.
Поділіться цією програмою з друзями!
Найкращі випуски
Наталя Гурницька. Мелодія кави у тональності кардамону
Здається, кохання - це не лише надрив і спалах чуттєвості та емоцій. Воно ще й у турботі про щоденні потреби близької людини, у спокійному теплі долонь, у мовчазній згоді й розумінні того, що не завжди є гарний настрій та бажання підтримувати розмову. Таке кохання дуже прагматичне й одночасно безкорисливе, без нього складно жити, неможливо існувати, а щоб зберегти - доводиться важко працювати над залагодженням найдрібніших нюансів та щоденно миритися з найважчою із залежностей - залежністю від коханої людини. Неможливо весь час жити на лезі ножа або на краю безодні. Іноді хочеться перепочити й отримати затишний притулок у безпечному місці, а для відчуття щастя достатньо найбанальніших та найпростіших речей: звичайної розмови, розмірених стосунків, сутінків за вікном, приємного тепла оселі, буденних клопотів довкола спільної дитини і відсутності суперечок з людиною, яку любиш.
Наталя Гурницька. Мелодія кави у тональності кардамону
Насправді людське життя ніколи не є аж таким страшним чи трагічним, як видається людині моментами. Навіть у горі є натяк якщо не на майбутню втіху, то принаймні на позбавлення від ілюзії, що щось направду залежить від людини та її бажань... Бо все в цьому світі давно і дивно переплелося, переплуталося, поєдналось у єдиному полотні - як барви на картині або нитки в гобелені. Нитка за ниткою, барва за барвою - жодної не висмикнеш, не обірвеш, не спотворивши гармонії візерунку. Зрештою, допоки людина жива, з нею завжди залишаються її спогади, досвід, щасливі та найгірші моменти - все те, що вона пережила, зрозуміла, відчула, вистраждала у своєму короткому чи довгому житті, все, що вчинила чи не змогла зробити або виправити, - той фрагмент візерунка, який творить для неї правдиву суть її власного життя.
Оксана Забужко. Дівчатка
Хтось повсякчас проживає за тебе твоє життя — одну з його можливих, ніколи тобою не здійснених версій. Всі почуття, що по-справжньому в'яжуть нас з іншими, від любові до заздрості, походять від цієї потаємної туги за іншими життями — інстинктивно вгаданими, розпізнаними нашими життями, яких ми, одначе, ніколи, ніколи не будемо мати. І хтось нас боронить, хтось ослоняє собою — проживаючи їх за нас спимо без кошмарів.
Оксана Забужко. Я, Мілена
Телевізор не лише втручався в їхні життя, а й жив своїм власним, і то непорівнянно буйнішим, святковішим, рівномірно яскравим і насиченим на всіх п'ятнадцяти каналах воднораз, тоді як із них двох кожне мало хіба по три-чотири (робота, батьки, друзі), і лиш один спільний, і всі, звісно, працювали куди млявіше й марудніше — з перебоями, темними провалами та накладками сторонніх зображень. До того ж у телевізора, не те що в них, усе завжди було в порядку і він перебував у незмінно бадьорому гуморі: кожна його історія, хай би яка моторошна й кривава, обов'язково діставала логічний розв'язок, він ніколи нічого не кидав насередині в малодухій надії, що якось воно само втрясеться, не лишав по собі взагалі жодних завішених хвостів — всьому чисто встигав дати лад, порозставляти акценти, по-втуляти, де треба, титри з субтитрами, аж любо глянути.
Ольга Лукас. Тринадцатая редакция
Счастливым можно быть в любое время года. Счастье — это вообще такой особый пятый сезон, который наступает, не обращая внимания на даты, календари и всё такое прочее. Оно как вечная весна, которая всегда с тобой, за тонкой стеклянной стенкой оранжереи. Только стенка эта так странно устроена, что иногда её непрошибить и из пулемёта, а иногда она исчезает — и ты проваливаешься в эту оранжерею, в это счастье, в эту вечную весну. Но стоит тебе забыться, как приходит сторож — и выдворяет тебя на улицу. А на улице все строго по календарю. Зима — так зима. Осень — так осень. Обычная весна с авитаминозом и заморозками — так обычная весна. Но оранжерея-то никуда не исчезла, в неё можно вернуться в любой момент, главное — поверить в то, что стеклянная стенка исчезла, без притворства, без показной бодрости и долгой подготовки, непроизвольно, чтобы она и в самом деле исчезла.
Ошо, лекции
Любовь мужчины – это только часть его жизни; у него есть много других дел, которые нужно выполнить. Любовь женщины – это вся её жизнь. Для мужчины это не так. Для мужчины любовь – одна из многих вещей. Он хотел бы писать стихи не потому, что он любит; он хотел бы писать картины не потому, что он любит – это занятие имеет для него свою собственную ценность, ничем не связанную с любовью. А устав от картин, музыки, он хотел бы упасть глубоко в любовь и забыться; это его отдых. Увидьте разницу: любовь мужчины – это место его отдыха. Когда он устаёт от мира, от тысячи и одного дел, он хочет упасть в энергию женщины, в её тепло и раствориться. Помните: он любит, только если получает отдых, и тогда он снова может рисовать, писать стихи, сочинять музыку или танцевать. Для него любовь – это необходимая основа, чтобы делать другие вещи. Для женщины – всё наоборот: она будет делать другие вещи, потому что она любит. Если она не любит, она перестаёт делать что-либо вообще
Ошо, лекции
Если вы не любите ваш дом, вы не будете убирать в нем; если вы не любите ваш дом, то вы не будете украшать его; если вы не любите его, то не будет окружать его красивым садом и прудом с лотосами. Если вы любите себя, то вы создадите вокруг себя сад. Вы постараетесь взрастить свой потенциал, вы постараетесь высказать все, что внутри, чтобы выразить себя. Если вы любите, вы будете поливать себя, вы будете лелеять себя. И если вы будете любить себя, то вы будете удивлены: другие будут любить вас. Никто не любит человека, который не любит себя. Если вы не можете даже любить себя, кто другой возьмет на себя этот труд?
Паоло Коэльо. Алхимик
Никогда нельзя отказываться от мечты! Мечты питают нашу душу, так же как пища питает тело. Сколько бы раз в жизни нам ни пришлось пережить крушение и видеть, как разбиваются наши надежды, мы все равно должны продолжать мечтать.
Пауло Коэльо. 11 минут
Самое глубокое, самое искреннее желание — это желание быть кому-нибудь близким. Дальше уже — реакции: мужчина и женщина вступают в игру, но то, что предшествует этому, — взаимное притяжение, — объяснить невозможно. Это — желание в своем самом чистом виде. И пока оно еще пребывает таким, мужчина и женщина влюблены в жизнь и проживают каждое мгновение осознанно и восторженно, не переставая поджидать нужную минуту, когда можно будет отпраздновать новое благословение. Они не спешат, не торопятся, не подгоняют ход событий неосознанными поступками. Ибо знают: неизбежное проявится, истинное обязательно найдет способ и путь обнаружиться. Когда придет время, они не станут колебаться и не упустят его - этот волшебный миг, ибо уже научились сознавать важность каждой секунды.
Регіна Бретт. Бог ніколи не моргає
Зроби своє життя настільки чудовим, що буде неважливо, чи з'явиться в ньому хтось. Хапайся за будь-яку можливість завести нових друзів, познайомитися з новими людьми, поринути в пригоду. Живи життям своєї мрії, а не шукай жінку або чоловіка своєї мрії. Як тільки перестанеш ганятися за метеликом, він м'яко опуститься на твоє плече. Замість того, щоб шукати собі того чи ту єдину, стань тієї або тим єдиним... для себе. Розкрий своє найкраще, найглибше, справжнє «я». Будь привабливою для себе. Для кожного на світі хтось призначений. Якщо ти намагаєшся перетворити себе на іншу людину, твій Єдиний може і не зацікавитися, бо він шукає ту жінку, якою ти щойно перестала бути.
Робін Норвуд. Жінки, які занадто сильно люблять
Істинна згода з особистістю людини без спроб змінити її за допомогою заохочення, маніпуляцій або насильства є високою формою любові, яка важко досяжна для більшості з нас. За всіма нашими зусиллями змінити іншу людину ховається егоїстичний за своєю суттю мотив: ми переконані, що, якщо вона зміниться, ми станемо щасливими. В бажанні стати щасливим немає нічого поганого, але, поміщаючи джерело щастя зовні, в чиїсь руки, - ми відмовляємося від своєї здатності змінити життя на краще і від своєї відповідальності за це.
Саманта Янг. Улица нашей любви
Нельзя допустить, чтобы страх перед завтрашним днем отравил день сегодняшний и помешал нам жить полной жизнью. Пусть время летит с головокружительной быстротой и несет нам утраты; давайте еще сильнее любить тех, кого мы любим, не делать того, о чем впоследствии придется пожалеть, и смотреть в будущее без всякой боязни. Сила и храбрость требуются не только для великих подвигов. Порой нам приходится призвать на помощь все свое мужество, чтобы преодолеть страх перед жизнью. Он нередко берет нас в плен, и поддаться ему легко. Гораздо труднее ощущать себя воином, который каждый день вступает в сражение за собственное счастье.
Світлана Талан. Купеля
…Понад берегом невеличкої річки росли кружком верби, мов зачаровані дівчата, дрімаючи під монотонність шуму води. \...\ Колись давно, коли одна верба було молодою та могла милуватися своєю вродою у віддзеркаленні води, блискавка влучила у дерево й розчахнула його навпіл. Одна половина дерева залишилася стояти, а інша не витримала й величезна гілка під своєю вагою завалилася набік. Але верба не хотіла так просто загинути. Жага до життя взяла своє. Частина дерева, що вціліла, годувала поранену та обвуглену другу свою половину через вцілілу кору, напувала цілющою водою. \...\ Так і росли вони до цього часу — один стовбур і два життя. Одне тяглося вгору, друге — лежало майже на землі так, що гілля торкалося води. Софійка та Сашко завжди любили приходити на це місце. \...\ Місцина вабила закоханих до себе, подаючи живий приклад підтримки одне одного.
Святослав Черній. Слова - це любов
Спочатку було слово. І відтоді як же багато воно означає в нашому житті. День починається зі слова. Розмова - з нього ж. Монолог - зі слова, а діалог - із двох. Слово може бути приємним, щирим, добрим, милим; великим, коротким, маленьким; костурбатим, дивним. Апогеєм мовлення є гості слівця, які водночас можуть бути іронічними й улесливими, а ще - жартівливими. Слово - зброя, здатна воювати яз за добро, так і, нажаль, за зло. Людина може мати сильний характер із зовні, але варто сказати їй щось "усередину", вразити, і вона відразу стає слабкою, або ж розчуленою, чи навіть беззахисною. Коли сказати добрим людям добре слово, вони стануть ще добрішими. Слово - величний дарунок, який протягом життя треба вчитися... підбирати, щоби дар не перетворився на тягар. Найбільше відчувають на себе силу слова люблячі люди. Вони, завдяки своїм почуттям, настільки трепетно, чутливо, тонко і ніжно ставляться одне до одного, що іноді з найщиріших намірів "переборщують" і вражають занадто сильними словами. Зранити словом найлегше закоханих, адже вони надіються на взаємність, очікують на хороші слова й настільки бояться почути щось не те, що мимохіть їхні вуха самі генерують асоціації, абсолютно не відповідні до змісту сказаного. Життя - це гра в слова. Як і кожна гра, вона має свої правила й закономірності: після великої кількості добрих слів рано чи пізно буде одне зле... Та мудрим людям варто його використати як іще один добрий старт, а не початок кінця, адже слова - це любов.
Сомерсет Моэм. Театр
Джулия протянула руку к большому залу. Там притушили огни, и с её места он ещё больше напоминал подмостки, где разыгрывается представление. «Весь мир – театр, в нём женщины, мужчины – все актёры». Но то, что я вижу через эту арку, всего-навсего иллюзия, лишь мы, артисты, реальны в этом мире. Все люди – наше сырьё. Мы вносим смысл в их существование. Мы берем их глупые мелкие чувства и преобразуем их в произведения искусства, мы создаем из них красоту, их жизненное назначение – быть зрителями. Джулия ощутила, как её внезапно залила горячая волна симпатии к этой огромной безымянной толпе, к публике, которая существует лишь затем, чтобы дать ей возможность выразить себя. Вдали от всех, на вершине своей славы, она рассматривала кишащий у её ног, далеко внизу, людской муравейник. У неё было удивительное чувство свободы от всех земных уз, и это наполняло её таким экстазом, что всё остальное по сравнению с ним не имело цены.
Тетяна Белімова. Вільний світ
Чим визначається-вимірюється щастя? Чи має воно бути однаковим – ніби під копірку розтиражованим – подібним у дрібницях – схожим у цілому – одним і тим самим? Якби ти тільки знала, Полю, як мені було добре з ним! Навіть коли його напівпритомного приносили в наше маленьке помешкання на Межигірську і я просто лягала поруч – навіть тоді була щаслива! Він просто хотів швидше згоріти – пропалати – як метеорит – серпнева зірка – хвіст комети… У цьому двобої зі смертю (а може, із життям?), переможець у якому був наперед визначений, зовсім не важило відтермінувати кінцеву дату: завтра – за місяць – за рік. Ти знаєш, як воно буває, коли – весь – вільний – світ – навколо сходиться в одній людині...
Тетяна Брук. Бережіть янголів своїх
Я все ще не могла взяти до тями, як сталося так, що я оточила себе людьми байдужими і корисливими. І зрозуміла, що й сама, напевне, не без гріха. І тепер необхідно поставити питання Руба "Що я повинна змінити в собі? Як навчитися бути справді щирою і мудрою?" Дивовижно, але я вже перестала ображатися на людей, з якими спілкувалася досі. Зрозуміла, що людина має право жити так, як хоче, бути такою, як хоче вона, а не такою, щоб мені було комфортно спілкуватися з нею. І лише коли людина зрозуміє, що недостатньо хороша, і вирішить змінитися або змінити своє ставлення до оточення, може зробити це. Ніхто не може і не повинен когось примушувати. А якою потрібно стати, що зі мною було комфортно тим, із ким хочеш спілкуватися? Мабуть, не втримала тих, хто був мудріший за мене і розумніший. І тепер за це плачу. Але я спробую знайти їх і зробити так, щоб вони більше ніколи не мали приводів на мене ображатися.
Туве Янссон. Зима-чарівниця
Небо було майже чорне, зате сніг синювато виблискував під місячним сяйвом. Море спало під товщею криги, глибоко у землі, поміж корінняччям. Лісовим мешканцям снилася весна. Проте весною ще й не пахло, бо зима щойно встигла ледь перевалити за Новий Рік. Саме у тому місці, де Долина починала плавно підніматися й ставати схилом гори, стояв засипаний снігом будиночок. Схожий на чудернацьку кучугуру, він був дуже самотній на вигляд. Неподалік між крижаними берегами котила свої чорні-пречорні води річка – стрімка течія не давала їй замерзнути усю зиму. На місточку не виднілося жодних слідів, та й навколо будиночка дрімали неторкані снігові замети. Навколо панувала тиша, сповнена спокою та очікування.
Франсуа Мориак. Не покоряться ночи
Пустыня любви!.. Эта пустыня родилась вместе со мною, и я заранее смирился с тем, что из нее не выйти. Только с приходом любви это смирение на время покидает нас; и, возможно, лишь достигнув возраста, когда мужчина уже перестает уповать на человеческую любовь, он более всего походит на того мальчика, каким был. У иных детство и зрелость схожи между собой тем, что ничего не ждут от других и по одной и той же причине покоряются зову господню: детство — потому, что еще не научилось любить людей; зрелость — потому, что решила больше не любить их.
Франсуаза Саган. Ангел-хранитель
Тому, кто любит жизнь, никогда не хватит слов, чтоб её описать. Меня терзала мысль: что за преграда так часто встает между людьми и их сокровенными желаниями, их невероятным стремлением к счастью? Может, в препятствие вырастает то представление о счастье, тот идеал, что они сами себе создают, - несовместимый с реальной жизнью? Или виновато время? Или нехватка времени? Или взращенный с детства надлом? Наверное, это ужасно, когда для счастья нужно столь мало. Счастье начинает засасывать, и единственный способ от него избавиться - погрузится в неврастению. Нас преследуют неприятности, гнетут проблемы, но вдруг, точно камень, брошенный из-за угла, или как солнечный луч, настигает счастье, и мы отступаем перед радостью бытия.
Зараз в ефірі Раніше звучало
Приєднуйтесь до Радіо Relax!