Relax-Читання
Relax-Читання
У кожної людини є улюблені письменники та книги, які хочеться перечитувати ... Радіо Relax ділиться з вами своїми улюбленими уривками щодня та цілодобово. Нехай у вашому навіть найбільш напруженому графіку будуть хвилини занурення в чарівний світ.
Поділіться цією програмою з друзями!
Найкращі випуски
Марта Кетро. Три аспекта женской истерики
Однажды я приняла – не как наказание, а как принимают корону – свой истинный возраст. Ты делаешь шаг вперед и закрываешь глаза, чувствуя, как на лоб опускается прохладный обруч, на плечи ложится тяжелый плащ. Держи спину, королева, и открой глаза: ничего не изменилось. Твои мужчины не разлюбили тебя, и красота не ушла, ты просто перестала лгать – себе. Впрочем, красота когда-нибудь уйдет. Ну та, внешняя, которую мы все так любим и которой дорожим. И после этого ты будешь как-то жить, наблюдая, как лучи софитов, прежде направленные на тебя, скрещиваются на ком-то другом. Прими и это. Потому что отныне путь будет освещать только твое личное сияние, твои собственные светлячки, которых ты насобирала за предыдущую жизнь, – твой интеллект, твоя нежность, каждая слеза, пролитая над дурацким письмом, и каждая улыбка. Вся боль, которая рисовала на твоем лице, и вся радость, которая тоже оставила следы. Твой талант, который и не думает угасать. И все, что ты сделаешь при этом неверном свете, буд
Милорад Павич. Звёздная мантия
Любовь … имеет свои времена года. Свою весну, лето, осень и зиму… Внутри каждого времени года есть свои собственные, крохотные времена года. Их тоже четыре. Например, лето любви имеет свои совсем маленькие осень, зиму, лето и весну… А когда придёт зима Вашей зимы, Вы будете ждать весну. Но это будет весна не прежней любви, а какой то новой…
Михаил Булгаков. Мастер и Маргарита
Маргарита Николаевна не нуждалась в деньгах. Маргарита Николаевна могла купить все, что ей понравится. Среди знакомых ее мужа попадались интересные люди. Маргарита Николаевна никогда не прикасалась к примусу. Маргарита Николаевна не знала ужасов житья в совместной квартире. Словом... Она была счастлива? Ни одной минуты! С тех пор, как девятнадцатилетней она вышла замуж и попала в особняк, она не знала счастья. Боги, боги мои! Что же нужно было этой женщине?! Что нужно было этой женщине, в глазах которой всегда горел какой-то непонятный огонечек, что нужно было этой чуть косящей на один глаз ведьме, украсившей себя тогда весною мимозами? Не знаю. Мне неизвестно. Очевидно, она говорила правду, ей нужен был он, мастер, а вовсе не готический особняк, и не отдельный сад, и не деньги. Она любила его, она говорила правду.
Надійка Гербіш. Теплі історії до кави
Коли я була маленькою, ти казала, що колись у моєму серці поселиться щось, схоже на метелика: дуже красиве, тендітне й крихке. \...\ Мій метелик поселився в серці, коли я зустріла Його. Знаєш, у нього такий мужній голос. Трохи обвітрений, але впевнений і дуже спокійний. \...\ Його голос нагадує мені шум морських хвиль. Він дуже красивий - у нього добрі очі й тепла усмішка. Він любить ходити далекими стежками там, де багато доріг і немає машин. Він не схожий на велетня, але коло нього так невимовно затишно, неначе він собою може затулити всі вітри світу. \...\ Мамо, коли я була маленькою, ти завжди казала, що я закохаюся в хорошого хлопця, - але чи знала ти, що він буде найкращим?
Надійка Гербіш. Теплі історії до кави
Кав’ярня. Тут каву готують за п’ять хвилин, а замовлену випічку виймають просто з холодильника. Усе нашвидкуруч… Леся зайшла й сіла на вільне місце в закутку. Туди треба було йти повз декілька столиків, а це для жителів міста занадто далеко. Вони окупували ближчі столики. Завжди поспішають. Та ще й уранці. \...\ Люди читають у метро електронні книжки. Спілкуються з рідними телефоном. Їдять вулично-фабричну випічку. Шкідливу, звісно. Але коли вони лягають у лікарню з гастритами, то, може, вперше, мають час на… життя. Коли можна приймати не-електронних і не-телефонних відвідувачів, читати паперові книжки й пити заварений зі справжньої шипшини чай.
Надійка Гербіш. Теплі історії до кави
Знаєш, так легко піддаватися маніпуляціям, страхам, легко ображатися і пересмикувати зміст, коли ти чогось дуже-дуже хочеш. І це щось стає настільки важким, що викривлює всі площини навколо, прогинає їх - і простір начебто починає сипати «знаками». Хоч насправді ніякі то не знаки. Коли дуже-дуже чогось хочеш, то це щось, кажуть, перетворюється до ідола. І вимагає жертв. Переважно даремних. А ще це щось затуляє собою все навколо. Набуває ірреально великих розмірів і затіняє справжнє. А я зараз нічого не хочу. Мені всього достатньо. Оця безпідставна радість - моя улюблена, знаєш... Свобода - то не пошук, не боротьба, не втеча і не протистояння. Свобода - це достатність.
Наталія Гурницька. Передчуття
Насправді всі найважливіші складові щастя дуже прості та банальні: нехай маленька, але родина, здоров’я рідних людей, дім, де тебе чекають і розуміють, затишок на душі, гармонія у сприйнятті світу, доброзичливий погляд на життя, прагнення бачити у людях насамперед світло й добро, відкритість до оточення, щирість і віра у те, що навіть горе та труднощі — тимчасові. Справжнє щастя не приходить звідкись ззовні, кожна людина носить його у собі. Головне — нікому не хворіти, бути разом і вміти давати собі раду з труднощами. Все інше прикладеться, доєднається, залагодиться.
Наталя Гурницька. Мелодія кави у тональності кардамону
Здається, кохання - це не лише надрив і спалах чуттєвості та емоцій. Воно ще й у турботі про щоденні потреби близької людини, у спокійному теплі долонь, у мовчазній згоді й розумінні того, що не завжди є гарний настрій та бажання підтримувати розмову. Таке кохання дуже прагматичне й одночасно безкорисливе, без нього складно жити, неможливо існувати, а щоб зберегти - доводиться важко працювати над залагодженням найдрібніших нюансів та щоденно миритися з найважчою із залежностей - залежністю від коханої людини. Неможливо весь час жити на лезі ножа або на краю безодні. Іноді хочеться перепочити й отримати затишний притулок у безпечному місці, а для відчуття щастя достатньо найбанальніших та найпростіших речей: звичайної розмови, розмірених стосунків, сутінків за вікном, приємного тепла оселі, буденних клопотів довкола спільної дитини і відсутності суперечок з людиною, яку любиш.
Наталя Гурницька. Мелодія кави у тональності кардамону
Насправді людське життя ніколи не є аж таким страшним чи трагічним, як видається людині моментами. Навіть у горі є натяк якщо не на майбутню втіху, то принаймні на позбавлення від ілюзії, що щось направду залежить від людини та її бажань... Бо все в цьому світі давно і дивно переплелося, переплуталося, поєдналось у єдиному полотні - як барви на картині або нитки в гобелені. Нитка за ниткою, барва за барвою - жодної не висмикнеш, не обірвеш, не спотворивши гармонії візерунку. Зрештою, допоки людина жива, з нею завжди залишаються її спогади, досвід, щасливі та найгірші моменти - все те, що вона пережила, зрозуміла, відчула, вистраждала у своєму короткому чи довгому житті, все, що вчинила чи не змогла зробити або виправити, - той фрагмент візерунка, який творить для неї правдиву суть її власного життя.
Оксана Забужко. Дівчатка
Хтось повсякчас проживає за тебе твоє життя — одну з його можливих, ніколи тобою не здійснених версій. Всі почуття, що по-справжньому в'яжуть нас з іншими, від любові до заздрості, походять від цієї потаємної туги за іншими життями — інстинктивно вгаданими, розпізнаними нашими життями, яких ми, одначе, ніколи, ніколи не будемо мати. І хтось нас боронить, хтось ослоняє собою — проживаючи їх за нас спимо без кошмарів.
Оксана Забужко. Я, Мілена
Телевізор не лише втручався в їхні життя, а й жив своїм власним, і то непорівнянно буйнішим, святковішим, рівномірно яскравим і насиченим на всіх п'ятнадцяти каналах воднораз, тоді як із них двох кожне мало хіба по три-чотири (робота, батьки, друзі), і лиш один спільний, і всі, звісно, працювали куди млявіше й марудніше — з перебоями, темними провалами та накладками сторонніх зображень. До того ж у телевізора, не те що в них, усе завжди було в порядку і він перебував у незмінно бадьорому гуморі: кожна його історія, хай би яка моторошна й кривава, обов'язково діставала логічний розв'язок, він ніколи нічого не кидав насередині в малодухій надії, що якось воно само втрясеться, не лишав по собі взагалі жодних завішених хвостів — всьому чисто встигав дати лад, порозставляти акценти, по-втуляти, де треба, титри з субтитрами, аж любо глянути.
Ольга Лукас. Тринадцатая редакция
Счастливым можно быть в любое время года. Счастье — это вообще такой особый пятый сезон, который наступает, не обращая внимания на даты, календари и всё такое прочее. Оно как вечная весна, которая всегда с тобой, за тонкой стеклянной стенкой оранжереи. Только стенка эта так странно устроена, что иногда её непрошибить и из пулемёта, а иногда она исчезает — и ты проваливаешься в эту оранжерею, в это счастье, в эту вечную весну. Но стоит тебе забыться, как приходит сторож — и выдворяет тебя на улицу. А на улице все строго по календарю. Зима — так зима. Осень — так осень. Обычная весна с авитаминозом и заморозками — так обычная весна. Но оранжерея-то никуда не исчезла, в неё можно вернуться в любой момент, главное — поверить в то, что стеклянная стенка исчезла, без притворства, без показной бодрости и долгой подготовки, непроизвольно, чтобы она и в самом деле исчезла.
Ошо, лекции
Любовь мужчины – это только часть его жизни; у него есть много других дел, которые нужно выполнить. Любовь женщины – это вся её жизнь. Для мужчины это не так. Для мужчины любовь – одна из многих вещей. Он хотел бы писать стихи не потому, что он любит; он хотел бы писать картины не потому, что он любит – это занятие имеет для него свою собственную ценность, ничем не связанную с любовью. А устав от картин, музыки, он хотел бы упасть глубоко в любовь и забыться; это его отдых. Увидьте разницу: любовь мужчины – это место его отдыха. Когда он устаёт от мира, от тысячи и одного дел, он хочет упасть в энергию женщины, в её тепло и раствориться. Помните: он любит, только если получает отдых, и тогда он снова может рисовать, писать стихи, сочинять музыку или танцевать. Для него любовь – это необходимая основа, чтобы делать другие вещи. Для женщины – всё наоборот: она будет делать другие вещи, потому что она любит. Если она не любит, она перестаёт делать что-либо вообще
Ошо, лекции
Если вы не любите ваш дом, вы не будете убирать в нем; если вы не любите ваш дом, то вы не будете украшать его; если вы не любите его, то не будет окружать его красивым садом и прудом с лотосами. Если вы любите себя, то вы создадите вокруг себя сад. Вы постараетесь взрастить свой потенциал, вы постараетесь высказать все, что внутри, чтобы выразить себя. Если вы любите, вы будете поливать себя, вы будете лелеять себя. И если вы будете любить себя, то вы будете удивлены: другие будут любить вас. Никто не любит человека, который не любит себя. Если вы не можете даже любить себя, кто другой возьмет на себя этот труд?
Паоло Коэльо. Алхимик
Никогда нельзя отказываться от мечты! Мечты питают нашу душу, так же как пища питает тело. Сколько бы раз в жизни нам ни пришлось пережить крушение и видеть, как разбиваются наши надежды, мы все равно должны продолжать мечтать.
Пауло Коэльо. 11 минут
Самое глубокое, самое искреннее желание — это желание быть кому-нибудь близким. Дальше уже — реакции: мужчина и женщина вступают в игру, но то, что предшествует этому, — взаимное притяжение, — объяснить невозможно. Это — желание в своем самом чистом виде. И пока оно еще пребывает таким, мужчина и женщина влюблены в жизнь и проживают каждое мгновение осознанно и восторженно, не переставая поджидать нужную минуту, когда можно будет отпраздновать новое благословение. Они не спешат, не торопятся, не подгоняют ход событий неосознанными поступками. Ибо знают: неизбежное проявится, истинное обязательно найдет способ и путь обнаружиться. Когда придет время, они не станут колебаться и не упустят его - этот волшебный миг, ибо уже научились сознавать важность каждой секунды.
Регіна Бретт. Бог ніколи не моргає
Зроби своє життя настільки чудовим, що буде неважливо, чи з'явиться в ньому хтось. Хапайся за будь-яку можливість завести нових друзів, познайомитися з новими людьми, поринути в пригоду. Живи життям своєї мрії, а не шукай жінку або чоловіка своєї мрії. Як тільки перестанеш ганятися за метеликом, він м'яко опуститься на твоє плече. Замість того, щоб шукати собі того чи ту єдину, стань тієї або тим єдиним... для себе. Розкрий своє найкраще, найглибше, справжнє «я». Будь привабливою для себе. Для кожного на світі хтось призначений. Якщо ти намагаєшся перетворити себе на іншу людину, твій Єдиний може і не зацікавитися, бо він шукає ту жінку, якою ти щойно перестала бути.
Робін Норвуд. Жінки, які занадто сильно люблять
Істинна згода з особистістю людини без спроб змінити її за допомогою заохочення, маніпуляцій або насильства є високою формою любові, яка важко досяжна для більшості з нас. За всіма нашими зусиллями змінити іншу людину ховається егоїстичний за своєю суттю мотив: ми переконані, що, якщо вона зміниться, ми станемо щасливими. В бажанні стати щасливим немає нічого поганого, але, поміщаючи джерело щастя зовні, в чиїсь руки, - ми відмовляємося від своєї здатності змінити життя на краще і від своєї відповідальності за це.
Саманта Янг. Улица нашей любви
Нельзя допустить, чтобы страх перед завтрашним днем отравил день сегодняшний и помешал нам жить полной жизнью. Пусть время летит с головокружительной быстротой и несет нам утраты; давайте еще сильнее любить тех, кого мы любим, не делать того, о чем впоследствии придется пожалеть, и смотреть в будущее без всякой боязни. Сила и храбрость требуются не только для великих подвигов. Порой нам приходится призвать на помощь все свое мужество, чтобы преодолеть страх перед жизнью. Он нередко берет нас в плен, и поддаться ему легко. Гораздо труднее ощущать себя воином, который каждый день вступает в сражение за собственное счастье.
Світлана Талан. Купеля
…Понад берегом невеличкої річки росли кружком верби, мов зачаровані дівчата, дрімаючи під монотонність шуму води. \...\ Колись давно, коли одна верба було молодою та могла милуватися своєю вродою у віддзеркаленні води, блискавка влучила у дерево й розчахнула його навпіл. Одна половина дерева залишилася стояти, а інша не витримала й величезна гілка під своєю вагою завалилася набік. Але верба не хотіла так просто загинути. Жага до життя взяла своє. Частина дерева, що вціліла, годувала поранену та обвуглену другу свою половину через вцілілу кору, напувала цілющою водою. \...\ Так і росли вони до цього часу — один стовбур і два життя. Одне тяглося вгору, друге — лежало майже на землі так, що гілля торкалося води. Софійка та Сашко завжди любили приходити на це місце. \...\ Місцина вабила закоханих до себе, подаючи живий приклад підтримки одне одного.
Зараз в ефірі Раніше звучало
22:19
Радіо Релакс
Легке та спокійне радіо
Приєднуйтесь до Радіо Relax!