Relax-Читання
Relax-Читання
У кожної людини є улюблені письменники та книги, які хочеться перечитувати ... Радіо Relax ділиться з вами своїми улюбленими уривками щодня та цілодобово. Нехай у вашому навіть найбільш напруженому графіку будуть хвилини занурення в чарівний світ.
Поділіться цією програмою з друзями!
Найкращі випуски
Дара Корній. Муза плакала
Любов довготерпить і все пробачає. Тепер я знаю, що майже все. Моє кохання було високим як найдовший літній день і вірним як тінь, яка завжди поруч. Воно літало попід хмарами й було вище неба. Воно розганяло негоду вітром пристрасті, коли буревій вирував над твоєю головою і затуляв зорі. Моє кохання ходило землею і збирало нектар з квітів для твого натхнення. Воно клало під ноги гірські едельвейси і як цвіт папороті здійснювало мрії. Моя душа вимагала не багато: трішки тепла і трішки поваги.
Дашвар Люко. Мати все
— Любов — ідея, — перебив Платон. — Любов існує незалежно від людей. Люди… Вони воюють, воюють, аби тільки захопити цей трофей — любов. А на війні справедливості нема, доброї волі нема — тільки кров. Поки хоробрий своїм життям торує шлях, підлота головний трофей уже за пазуху кладе. А хоробрий усіх переміг, до скарбниці дорвався, дивиться — трофеї всі такі дрібні та негідні. А щось же треба взяти. Не дарма ж воював. Не з порожніми ж руками з битви повертатися. Любов — трофей битви. Годі шукати гармонію. Краще відчувати того, хто тобі потрібен.
Джером Дэвид Сэлинджер. Над пропастью во ржи
Я решил сделать вот что: притвориться глухонемым. Тогда не надо будет ни с кем заводить всякие ненужные глупые разговоры. Если кто-нибудь захочет со мной поговорить, ему придется писать на бумажке и показывать мне. Им это так в конце концов осточертеет, что я на всю жизнь избавлюсь от разговоров. Все будут считать, что я несчастный глухонемой дурачок, и оставят меня в покое. Я буду заправлять их дурацкие машины, получать за это жалованье и потом построю себе на скопленные деньги хижину и буду там жить до конца жизни. Хижина будет стоять на опушке леса — только не в самой чаще, я люблю, чтобы солнце светило на меня во все лопатки. Готовить еду я буду сам, а позже, когда мне захочется жениться, я, может быть, встречу какую-нибудь красивую глухонемую девушку, и мы поженимся. Она будет жить со мной в хижине, а если захочет что-нибудь сказать — пусть тоже пишет на бумажке. Если пойдут дети, мы их от всех спрячем. Купим много книжек и сами выучим их читать и писать. Конечно, глупо было выдум
Жанна Куява. Гордієві жінки
Насправді одинокість приваблива. Спершу ти її ненавидиш, потім до неї звикаєш, а надалі вже без неї не можеш. /.../ Попервах вона справді смутить і напружує. /.../ Але часто заспокоює та веселить. І найбільше – задовольняє. Бути одиноким не означає бути нещасним. Бути одиноким – означає мати себе для себе, а не для когось. Хіба це недобре? Знати і чути себе в повноті – хіба то погано? Оцінити себе самому, забувши оцінки чужі і колишні, – це ж так важливо! Одинокість – це ти тут і вже там, це ти скрізь і ніде, це ти десь і в собі. Ніби вітер.
Иван Бунин. Жизнь Арсеньева
Одним из самых сложных и мучительных наслаждений была для меня её музыка. Когда она играла что-нибудь прекрасное, как любил я ее! Как изнемогала душа от восторженно-самоотверженной нежности к ней! Как хотелось жить долго, долго! Часто я думал, слушая: "Если мы когда-нибудь расстанемся, как я буду слушать это без нее! Как я буду вообще любить что-нибудь, чему-нибудь радоваться, не делясь с ней этой любовью, радостью!"
Клаус Т. Чужие пристани
Любить гораздо важнее, чем понимать. Ты можешь ничего не понимать, но если ты любишь - ты знаешь... Я встречал многих людей, которые "всё понимали", но по какой-то причине не имели любви... Их знания и "понимание мироустройства" были, по сути, бессмысленны и не давали им ничего, кроме постоянной суеты, стрессов, вечных проблем, денежных знаков, материальных благ и гор мусора... Большинство людей любят сами "находить свои сокровища", Джей. Не предлагай им добро, истину, знания, любовь... Оставляй то, чем хочешь поделиться. Тихо, легко, без пафоса, героизма, жертвенности и яркой рекламы. Тот, кому это будет нужно, найдёт и возьмёт то, что ты оставишь. Если хочешь напоить людей - сделай около их домов хороший колодец. Воду они возьмут сами.
Ліна Костенко. Записки українського самашедшого
... народ у нас витривалий, привчений завжди терпіти щось в ім’я чогось, — головне, щоб не було гірше. Діапазон гіршого у нас безмірний, так що межі терпіння практично нема. Поняття ж кращого співвіднесене з гіршим, отже, завжди є люфт для надії. Я особисто дуже надіюсь, що у новому столітті все буде інакше, і ми будемо інакші, і не потягнемо за собою шлейф тих самих проблем. Бо я вже не так боюся нових найскладніших проблем, як тих самих, хронічних. Проблеми ж — як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані — то вже навік.
Ліна Костенко. Записки українського самашедшого
Дивна жінка моя дружина. Мені здається, що вона завжди думає. Пише дисертацію — думає. Порається на кухні — думає. І водночас вона весь час почуває. У мужчин це роздільніше. Я якщо вже думаю, то я думаю. Гляну на неї — почуваю. А вона думає і почуває одночасно. Може, тому й така вибухова, бо в ній зразу два детонатори. Вона з тих рідкісних жінок, які не вміють звикати. Ні до побуту, ні до любові, ні до ситуації у суспільстві. Ні до чого. Бунтує і все. \...\ Іноді я її не розумію. Втім, жінка — як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.
Леся Українка. Метелик
Метелик на своїм недовгім віку ще не бачив світла, душею тільки чув він, що десь-то єсть сторона краща, ясніша, ніж його рідний льох, бо часом з малого віконця, що було в льоху, падав блідесенький промінь. Аж ось він опинився у великій кімнаті. На столі була ясна-ясна лампа. Метелик почав кружляти понад лампою, щораз то меншими й меншими кружками: хотів він бачити якнайближче те ясне сонце, яким йому здавалась лампа. Даремно всі відганяли його від світла. І от – метелик влетів у самий поломінь. «Дурне сотворіння! – мовив дехто з товариства. – Хто велів йому летіти на вогонь?" А хіба ж розумніша була б його смерть, якби він навіки заснув у темнім льоху? Те світло спалило його, – але він рвався на простір! Він шукав світла!
Леся Українка. Щастя
Злий дух створив дивну постать. Вона була блискуча, як рання зоря, і міняла свій вид щохвилини, як вогонь. Злий дух дав їй життя і назвав її: щастя. І кожний з людей побачив його, хоч у сні, хоч на малу хвилинку. На одного воно глянуло коханими очима, іншому заблищало золотом, іншому засіяло світлом слави. Всі шукали щастя, всі хотіли мати його ціле в своїх руках. Для нього віддавали все найдорожче, губили себе і других, сльози й кров лились річками во ім’я його. А щастя літало по світі зорею і ніде не спинялось надовго, і ніхто не мав його ціле в руках. З того часу не стало на землі ясного спокою, потьмарилась блискуча божа мрія. І злий дух утішився працею своєю.
Макс Фрай. Жалобная книга
Ничего более оптимистического, чем болтовня о погоде по весне и вообразить не могу. Словно бы впереди – не летняя жара а, как минимум, начало новой Золотой Эры, когда люди побратаются с духами стихий, и тут же выяснится что грустить, стареть и умирать больше не надо, все это неактуально уже, немодно, пережитки прошлого, тяжелое, но легко преодолимое наследие старого режима…
Максанс Фермин. Снег
Снег белый. Поэтому он - стихи. Очень чистые стихи. Он замораживает природу и защищает ее. Поэтому он - живопись. Тончайшая живопись зимы. Он постоянно изменяется. Поэтому он похож на почерк. Есть десять тысяч способов написать слово "снег". Он скользкий. Поэтому он - танец. На снегу каждый может почувствовать себя танцором. Он превращается в воду. Поэтому он - музыка. Весной реки и источники становятся симфониями белых нот.
Марія Матіос. Солодка Даруся
О, весільна хора для того, хто її чує, звучить, як попередження, ба, швидше — завчасний подзвін, а може, навіть попередній, і дещо несправедливий вирок тріпотливому з радості людському серцю. Може, краще б ніколи не йти до танцю під цю сумну, як жіноча доля, і безконечно гостру, немов неминуче занесена сокира історії над кожною чоловічою головою, мелодію; може, краще стояти осторонь, і просто слухати, і про все — аж від самого початку світу і до сьогодні, — але самому … Бо ці рухи, одночасно вповільнені двома танцюючими посеред спорожнілої весільної підлоги, — вони таки, мабуть, вищі і за саме вінчальне присягання, і сильніші за смолу оманливих нічних обіймів. Ті ритми заходять далеко під серце, а може, скрипка їх заганяє таки в саме серце — і ти вже ніколи добровільно не позбудешся тонкого, майже нечутного стогону мелодії, не витиснеш його із себе, хіба що вмреш — і лиш тоді скинешся чарів цієї музики.
Маргарет Митчелл. Унесенные ветром
Она не сумела понять ни одного из двух мужчин, которых любила, и вот теперь потеряла обоих. В сознании ее где-то таилась мысль, что если бы она поняла Эшли, она бы никогда его не любила, а вот если бы она поняла Ретта, то никогда не потеряла бы его. И она с тоской подумала, что, видимо, никогда никого в жизни по-настоящему не понимала. /…/ «Сейчас я не стану об этом думать, — мрачно решила она, призывая на помощь старое заклятье. — Я с ума сойду, если буду сейчас думать о том, что и его потеряла. Подумаю завтра». «Но, — закричало сердце, отметая прочь испытанное заклятье и тут же заныв, — я не могу дать ему уйти! Должен же быть какой-то выход!» — Сейчас я не стану об этом думать, — повторила она уже вслух, стремясь отодвинуть свою беду подальше в глубь сознания, стремясь найти какую-то опору, ухватиться за что-то, чтобы не захлестнула нарастающая боль. — Я.., да, завтра же уеду домой в Тару. /…/ И сильная духом своего народа, не приемлющего поражения, даже когда оно очевидно, Скарлетт подняла голову. Она вернет Ретта. Она знает, что вернет. Нет такого человека, которого она не могла бы завоевать, если бы хотела.
Марк Леви. Семь дней творения
Если бы мне суждено было совершить какое-то невероятное добро, что-то такое, от чего переменятся судьбы мира… То, будь я утопистом, верящим в чудеса, я ответил бы: искоренить во всем мире голод, покончить со всеми болезнями, запретить всякое посягательство на достоинство ребенка… Я бы примирил все религии, посеял бы на земле всеобщую терпимость, одержал бы полную победу над бедностью. Вот что я натворил бы… будь я Господом Богом! Но все это зависит не от Его воли, а от людей, которым Он даровал Землю. Огромного добра, которое можно было бы себе представить, не существует, потому что добро, в отличие от зла, невидимо. Его не подсчитать и не пересказать так, чтобы оно не лишилось своего изящества, самого своего смысла. Добро же слагается из бесконечного количества мельчайших поступков, которые рано или поздно изменят, возможно, этот мир.
Марк Леви. Семь дней творения
Недавно ты, сама не отдавая себе в этом отчета, сделала замечательное изобретение. А именно, улыбнулась мне, минуя мою арку. Чуть позже детектив, часто заезжающий в порт перекусить, проезжал здесь с брюзгливым, как водится, видом. Наши взгляды встретились, я поделился с ним твоей улыбкой, и когда он ехал обратно, она еще оставалась на его губах. Есть небольшая надежда, что он передаст ее тому, с кем встретится. Понимаешь теперь, что ты делаешь? Ты изобрела вакцину против уныния. Если бы все этим занимались, хотя бы по одному разу в день, – позволяли себе улыбку – то ты только представь невероятную эпидемию счастья, охватывающую землю! Вот тебе и способ вернуть надежду всем, с кем сталкиваешься.
Марк Твен. Щоденник Єви
Єдине моє бажання і найпристрасніше моє благання - щоб ми могли покинути цей світ разом; і це благання ніколи не перестане звучати на землі, воно буде жити в серці кожної люблячої дружини в усі часи, і його назвуть молитвою Єви. Але якщо один з нас повинен піти першим, нехай це буду я, і про це теж моє благання, - бо він сильний, а я слабка, і я не так необхідна йому, як він мені; життя без нього - для мене не життя, як же я буду його тягнути? І це благання теж буде вічним і буде підноситися до неба, поки живе на землі рід людський. Я - перша дружина на землі, і в останній дружині я повторюся.
Марта Кетро. Горький шоколад. Книга утешений
Душа моя, ты мне приснился. Мы оказались в какой-то жаркой стране, был у нас всего один день, и я уже знала, что разлюбила тебя. Но я ждала столько лет, что глупо было не повидаться. У тебя есть работа, связанная с водой и степью, и я пришла в твой дом, где деревянные стены и сизая полынь у порога. Ты оказался молодым, как в тот год, когда я тебя любила. Мы обнялись и поняли оба, что никого ближе у нас нет. Тебя ждала девушка, моложе и любимее, чем я, а меня – мужчина, старше и интереснее, чем ты (а звали его так же – Тим, но у нас с ним все было впереди). Они ждали нас, они – наше настоящее, а мы все не могли оторваться друг от друга, потому что только вместе не были одиноки.
Марта Кетро. Горький шоколад. Книга утешений
Раньше я пыталась быть сухим цветком, легким и плоским, который мужчина может вложить в книгу и взять с собой в самолет, увезти из Азии в Европу, вытряхнуть на подушку гостиничного номера и там забыть. Но не получалось, у меня же груди и бедра, похожа на восьмерку, когда стою, и на бесконечность – лежа, ни одна книжка не закроется. Неудобная, как орех под простыней, и описывать меня нужно неудобными словами, такими, как нрав, гнев или грех, а хотелось бы других, приятных и плавных – доброта, красота, безмятежность. И я предпочитаю теперь сухих и тонких мужчин, которых нетрудно вложить в книгу. Люблю заниматься цветами, могла бы, пожалуй, взять кого-нибудь в самолет и точно понимаю сейчас, почему они – тогда – не брали.
Марта Кетро. Три аспекта женской истерики
Нет ничего прекраснее, чем любить человека на расстоянии, избегая не только физической близости, но и простых встреч. Идеальный союз двух душ, неувядающий и неутолимый. Что может быть лучше? Почти так же прекрасна телесная близость при полном внутреннем отчуждении. Есть особая, освежающая свобода в том, чтобы принадлежать партнеру лишь телом, сохраняя душу одинокой. Японцы, прежде жившие большими семьями в маленьких тесных домах, почти лишенные физического уединения, подарили миру удивительные примеры личностного совершенства. И совсем неплоха одинокая жизнь отшельника, который и телом, и духом далек от мира. И только одно, говорят, невыносимо – жить рядом с тем, кого любишь. Потому что человек слаб, уязвим и беззащитен перед лицом свершившейся любви. Правда ли это, мне не известно.
Зараз в ефірі Раніше звучало
Приєднуйтесь до Радіо Relax!