Relax-читання
Relax-читання
У кожної людини є улюблені письменники та книги, які хочеться перечитувати ... Радіо Relax ділиться з вами своїми улюбленими уривками щодня та цілодобово. Нехай у вашому навіть найбільш напруженому графіку будуть хвилини занурення в чарівний світ.
Поділіться цією програмою з друзями!
Найкращі випуски
Оксана Забужко. Я, Мілена
Телевізор не лише втручався в їхні життя, а й жив своїм власним, і то непорівнянно буйнішим, святковішим, рівномірно яскравим і насиченим на всіх п'ятнадцяти каналах воднораз, тоді як із них двох кожне мало хіба по три-чотири (робота, батьки, друзі), і лиш один спільний, і всі, звісно, працювали куди млявіше й марудніше — з перебоями, темними провалами та накладками сторонніх зображень. До того ж у телевізора, не те що в них, усе завжди було в порядку і він перебував у незмінно бадьорому гуморі: кожна його історія, хай би яка моторошна й кривава, обов'язково діставала логічний розв'язок, він ніколи нічого не кидав насередині в малодухій надії, що якось воно само втрясеться, не лишав по собі взагалі жодних завішених хвостів — всьому чисто встигав дати лад, порозставляти акценти, по-втуляти, де треба, титри з субтитрами, аж любо глянути.
Ошо, лекции
Если вы не любите ваш дом, вы не будете убирать в нем; если вы не любите ваш дом, то вы не будете украшать его; если вы не любите его, то не будет окружать его красивым садом и прудом с лотосами. Если вы любите себя, то вы создадите вокруг себя сад. Вы постараетесь взрастить свой потенциал, вы постараетесь высказать все, что внутри, чтобы выразить себя. Если вы любите, вы будете поливать себя, вы будете лелеять себя. И если вы будете любить себя, то вы будете удивлены: другие будут любить вас. Никто не любит человека, который не любит себя. Если вы не можете даже любить себя, кто другой возьмет на себя этот труд?
Паоло Коэльо. Алхимик
Никогда нельзя отказываться от мечты! Мечты питают нашу душу, так же как пища питает тело. Сколько бы раз в жизни нам ни пришлось пережить крушение и видеть, как разбиваются наши надежды, мы все равно должны продолжать мечтать.
Пауло Коэльо. 11 минут
Самое глубокое, самое искреннее желание — это желание быть кому-нибудь близким. Дальше уже — реакции: мужчина и женщина вступают в игру, но то, что предшествует этому, — взаимное притяжение, — объяснить невозможно. Это — желание в своем самом чистом виде. И пока оно еще пребывает таким, мужчина и женщина влюблены в жизнь и проживают каждое мгновение осознанно и восторженно, не переставая поджидать нужную минуту, когда можно будет отпраздновать новое благословение. Они не спешат, не торопятся, не подгоняют ход событий неосознанными поступками. Ибо знают: неизбежное проявится, истинное обязательно найдет способ и путь обнаружиться. Когда придет время, они не станут колебаться и не упустят его - этот волшебный миг, ибо уже научились сознавать важность каждой секунды.
Регіна Бретт. Бог ніколи не моргає
Зроби своє життя настільки чудовим, що буде неважливо, чи з'явиться в ньому хтось. Хапайся за будь-яку можливість завести нових друзів, познайомитися з новими людьми, поринути в пригоду. Живи життям своєї мрії, а не шукай жінку або чоловіка своєї мрії. Як тільки перестанеш ганятися за метеликом, він м'яко опуститься на твоє плече. Замість того, щоб шукати собі того чи ту єдину, стань тієї або тим єдиним... для себе. Розкрий своє найкраще, найглибше, справжнє «я». Будь привабливою для себе. Для кожного на світі хтось призначений. Якщо ти намагаєшся перетворити себе на іншу людину, твій Єдиний може і не зацікавитися, бо він шукає ту жінку, якою ти щойно перестала бути.
Робін Норвуд. Жінки, які занадто сильно люблять
Істинна згода з особистістю людини без спроб змінити її за допомогою заохочення, маніпуляцій або насильства є високою формою любові, яка важко досяжна для більшості з нас. За всіма нашими зусиллями змінити іншу людину ховається егоїстичний за своєю суттю мотив: ми переконані, що, якщо вона зміниться, ми станемо щасливими. В бажанні стати щасливим немає нічого поганого, але, поміщаючи джерело щастя зовні, в чиїсь руки, - ми відмовляємося від своєї здатності змінити життя на краще і від своєї відповідальності за це.
Саманта Янг. Улица нашей любви
Нельзя допустить, чтобы страх перед завтрашним днем отравил день сегодняшний и помешал нам жить полной жизнью. Пусть время летит с головокружительной быстротой и несет нам утраты; давайте еще сильнее любить тех, кого мы любим, не делать того, о чем впоследствии придется пожалеть, и смотреть в будущее без всякой боязни. Сила и храбрость требуются не только для великих подвигов. Порой нам приходится призвать на помощь все свое мужество, чтобы преодолеть страх перед жизнью. Он нередко берет нас в плен, и поддаться ему легко. Гораздо труднее ощущать себя воином, который каждый день вступает в сражение за собственное счастье.
Світлана Талан. Купеля
…Понад берегом невеличкої річки росли кружком верби, мов зачаровані дівчата, дрімаючи під монотонність шуму води. \...\ Колись давно, коли одна верба було молодою та могла милуватися своєю вродою у віддзеркаленні води, блискавка влучила у дерево й розчахнула його навпіл. Одна половина дерева залишилася стояти, а інша не витримала й величезна гілка під своєю вагою завалилася набік. Але верба не хотіла так просто загинути. Жага до життя взяла своє. Частина дерева, що вціліла, годувала поранену та обвуглену другу свою половину через вцілілу кору, напувала цілющою водою. \...\ Так і росли вони до цього часу — один стовбур і два життя. Одне тяглося вгору, друге — лежало майже на землі так, що гілля торкалося води. Софійка та Сашко завжди любили приходити на це місце. \...\ Місцина вабила закоханих до себе, подаючи живий приклад підтримки одне одного.
Святослав Черній. Слова - це любов
Спочатку було слово. І відтоді як же багато воно означає в нашому житті. День починається зі слова. Розмова - з нього ж. Монолог - зі слова, а діалог - із двох. Слово може бути приємним, щирим, добрим, милим; великим, коротким, маленьким; костурбатим, дивним. Апогеєм мовлення є гості слівця, які водночас можуть бути іронічними й улесливими, а ще - жартівливими. Слово - зброя, здатна воювати яз за добро, так і, нажаль, за зло. Людина може мати сильний характер із зовні, але варто сказати їй щось "усередину", вразити, і вона відразу стає слабкою, або ж розчуленою, чи навіть беззахисною. Коли сказати добрим людям добре слово, вони стануть ще добрішими. Слово - величний дарунок, який протягом життя треба вчитися... підбирати, щоби дар не перетворився на тягар. Найбільше відчувають на себе силу слова люблячі люди. Вони, завдяки своїм почуттям, настільки трепетно, чутливо, тонко і ніжно ставляться одне до одного, що іноді з найщиріших намірів "переборщують" і вражають занадто сильними словами. Зранити словом найлегше закоханих, адже вони надіються на взаємність, очікують на хороші слова й настільки бояться почути щось не те, що мимохіть їхні вуха самі генерують асоціації, абсолютно не відповідні до змісту сказаного. Життя - це гра в слова. Як і кожна гра, вона має свої правила й закономірності: після великої кількості добрих слів рано чи пізно буде одне зле... Та мудрим людям варто його використати як іще один добрий старт, а не початок кінця, адже слова - це любов.
Тетяна Белімова. Вільний світ
Чим визначається-вимірюється щастя? Чи має воно бути однаковим – ніби під копірку розтиражованим – подібним у дрібницях – схожим у цілому – одним і тим самим? Якби ти тільки знала, Полю, як мені було добре з ним! Навіть коли його напівпритомного приносили в наше маленьке помешкання на Межигірську і я просто лягала поруч – навіть тоді була щаслива! Він просто хотів швидше згоріти – пропалати – як метеорит – серпнева зірка – хвіст комети… У цьому двобої зі смертю (а може, із життям?), переможець у якому був наперед визначений, зовсім не важило відтермінувати кінцеву дату: завтра – за місяць – за рік. Ти знаєш, як воно буває, коли – весь – вільний – світ – навколо сходиться в одній людині...
Тетяна Брук. Бережіть янголів своїх
Я все ще не могла взяти до тями, як сталося так, що я оточила себе людьми байдужими і корисливими. І зрозуміла, що й сама, напевне, не без гріха. І тепер необхідно поставити питання Руба "Що я повинна змінити в собі? Як навчитися бути справді щирою і мудрою?" Дивовижно, але я вже перестала ображатися на людей, з якими спілкувалася досі. Зрозуміла, що людина має право жити так, як хоче, бути такою, як хоче вона, а не такою, щоб мені було комфортно спілкуватися з нею. І лише коли людина зрозуміє, що недостатньо хороша, і вирішить змінитися або змінити своє ставлення до оточення, може зробити це. Ніхто не може і не повинен когось примушувати. А якою потрібно стати, що зі мною було комфортно тим, із ким хочеш спілкуватися? Мабуть, не втримала тих, хто був мудріший за мене і розумніший. І тепер за це плачу. Але я спробую знайти їх і зробити так, щоб вони більше ніколи не мали приводів на мене ображатися.
Туве Янссон. Зима-чарівниця
Небо було майже чорне, зате сніг синювато виблискував під місячним сяйвом. Море спало під товщею криги, глибоко у землі, поміж корінняччям. Лісовим мешканцям снилася весна. Проте весною ще й не пахло, бо зима щойно встигла ледь перевалити за Новий Рік. Саме у тому місці, де Долина починала плавно підніматися й ставати схилом гори, стояв засипаний снігом будиночок. Схожий на чудернацьку кучугуру, він був дуже самотній на вигляд. Неподалік між крижаними берегами котила свої чорні-пречорні води річка – стрімка течія не давала їй замерзнути усю зиму. На місточку не виднілося жодних слідів, та й навколо будиночка дрімали неторкані снігові замети. Навколо панувала тиша, сповнена спокою та очікування.
Франсуа Мориак. Не покоряться ночи
Пустыня любви!.. Эта пустыня родилась вместе со мною, и я заранее смирился с тем, что из нее не выйти. Только с приходом любви это смирение на время покидает нас; и, возможно, лишь достигнув возраста, когда мужчина уже перестает уповать на человеческую любовь, он более всего походит на того мальчика, каким был. У иных детство и зрелость схожи между собой тем, что ничего не ждут от других и по одной и той же причине покоряются зову господню: детство — потому, что еще не научилось любить людей; зрелость — потому, что решила больше не любить их.
Франсуаза Саган. Ангел-хранитель
Тому, кто любит жизнь, никогда не хватит слов, чтоб её описать. Меня терзала мысль: что за преграда так часто встает между людьми и их сокровенными желаниями, их невероятным стремлением к счастью? Может, в препятствие вырастает то представление о счастье, тот идеал, что они сами себе создают, - несовместимый с реальной жизнью? Или виновато время? Или нехватка времени? Или взращенный с детства надлом? Наверное, это ужасно, когда для счастья нужно столь мало. Счастье начинает засасывать, и единственный способ от него избавиться - погрузится в неврастению. Нас преследуют неприятности, гнетут проблемы, но вдруг, точно камень, брошенный из-за угла, или как солнечный луч, настигает счастье, и мы отступаем перед радостью бытия.
Франсуаза Саган. Сигнал к капитуляции
Случается порой, что человек совершенно счастлив один, сам по себе. Воспоминания о таких минутах скорее любых других спасают в трудный момент от отчаяния. Вы знаете, что способны быть счастливым в одиночестве и без всяких видимых причин. Вы знаете, что это возможно. И если человек несчастен из-за другого, безнадежно, почти органически зависим от него, такие воспоминания возвращают уверенность. Счастье представляется чем-то круглым, гладким, совершенным, навеки свободным, доступным – пусть оно далеко, но достижимо. И это лучше помогает удержаться на плаву, чем память о счастье, разделенном когда-то с кем-то еще.
Элизабет Гилберт. Есть, молиться, любить
Ты не понимаешь, что это значит — твоя половинка. Люди думают, что это идеальная пара, и все хотят найти именно ее. Но настоящая половинка — как зеркало, оно показывает все, чего тебе не хватает, привлекает твое внимание к тебе же самой, чтобы ты изменила свою жизнь. Твоя половинка — это самый важный человек в твоей жизни, потому что именно он рушит все барьеры и заставляет тебя пробудиться. Но жить вместе вечно? Ну уж нет. Слишком тяжело. Половинки приходят в нашу жизнь, чтобы открыть нам нашу собственную сущность, а потом уходят. Ведь у любых отношений есть срок годности, и чаще всего он меньше, чем вечность.
Элизабет Гилберт. Есть, молиться, любить
В современном индустриальном западном обществе, откуда я родом, человек, которого вы выбираете себе в спутники жизни, является, пожалуй, наиболее ярким отражением вашей личности. Он становится прозрачным и сверкающим зеркалом, посредством которого ваша индивидуальная картина эмоций отражается в мир. Ведь нет более личного выбора, чем выбор супруга; этот выбор способен рассказать почти всё о том, что вы собой представляете. Спросите любую типичную современную западную женщину, как она познакомилась с мужем, когда и почему в него влюбилась, и можете быть уверены – вас ждет полный, детальный и глубоко прочувствованный рассказ. Скорее всего, она будет рада поделиться с вами этой историей, даже если видит вас впервые. Ведь она давно успела проанализировать свою любовную историю со всех возможных углов и за годы высечь из нее золотое эпическое изваяние или, в случае с другим исходом, - мумифицировать рассказ в горькую, но поучительную басню.
Элизабет Гилберт. Законный брак
Этот мужчина не нужен мне для тех целей, в которых женщины нуждались в мужчинах на протяжении веков. Он не нужен мне, чтобы защищать меня физически, потому что я живу в одном из самых безопасных мест на земле. Я не нуждаюсь в его финансовой поддержке, потому что всегда сама зарабатывала на хлеб. Не нужен он мне и чтобы расширить круг близких людей – у меня полно своих друзей, соседей и родных. Я также не нуждаюсь в обретении важного социального статуса «замужней женщины», потому что в моей культуре и незамужние пользуются уважением. Не нужен он мне и в качестве отца моих детей, потому что я решила, что матерью быть не хочу. И что остается? Зачем он вообще мне нужен? Только по одной причине – я люблю его, его общество приносит мне радость и успокоение. Фелипе воспринимает меня точно так же: я нужна ему только в качестве спутницы жизни. С одной стороны, кажется, что это много; с другой – это всего лишь любовь.
Элизабет Гилберт. Законный брак
Говорят, брак – это то, что происходит «между знаменательными событиями». Спустя годы мы часто оглядываемся на наш брак – иногда после того, как один из супругов умер, – и вспоминаем лишь «отпуска и несчастья», то есть самое радостное и самое грустное. Все остальное воспринимается нечетким калейдоскопом каждодневной рутины. Но именно эта рутина и есть брак. Брак – это те две тысячи разговоров, что не отличить друг от друга за двумя тысячами одинаковых завтраков, но с каждым из которых вы становитесь всё ближе, и эта близость – как медленно вращающееся колесо. Эта вот близость, - когда двое людей так тесно знакомы и присутствуют в жизни друг друга так постоянно, что становятся почти невидимой потребностью, как воздух – она бесценна.
Эльчин Сафарли. Я вернусь
… Весной дождь пахнет надеждой… Под ним хочется жить, любить, надеяться. Считать капли, сбиваясь со счета, ловить их языком, запоминая вкус свежести новой поры. Весенний дождь похож на мятный коктейль с кубиками льда. Коктейль из весны, так напоминающий лето…
Зараз в ефірі Раніше звучало
Приєднуйтесь до Радіо Relax!