БУДЬ ЛАСКА, ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ!!!
Пісні Стінга для мене, як теплий чай та ковдра в осінній прохолодний вечір. А ще лимон. Вони сповнюють надією на майбутнє,якого я прагну. З ним все стає як треба.По своїх місцях. Чи то трагічні переживання завершення близьких стосунків, чи мимобіжна меланхолія. Кожна емоція повинна бути прожита доконано.
Запізнююсь на роботу чи збираюсь на побачення у хвилюваннях? Саме Стінг знімає павутиння метушні своєю музичною рукою. Це так дивно і так природньо водночас. Голос теплий, наче рідний, як той, яким дідусь розповідав в дитинстві казки, але в той самий момент, це голос, який хочеться чути, коли час засинати у власній спальн кожної ночіі; хочеться прокидатися з ним.
Окремий епізод у моєму житті появи пісень Стінга знайшов своє життя півроку тому. Коли я закінчувала художнє відділення коледжу. Це був момент розгубленості, важких змін у сімейному житті. А старий любий дядько Стінг так міцно підтримував моє "плече нескорення" своєю впевнено-британською "The Last Ship", що дяка йому велика і теплі відчуття тихої радості всередині...!
Якби я могла зустріти його у повсякденності, то, при можливості, обійняла б міцно, по-родинному (бо став він другом і підтримкою у страшні часи і я зараз не про коледж,нажаль..) і сказала б щире вичерпне "THANK YOU!" дивлячись прямісенько в душу за те, що не дав зламатись там, де це було можливо.
В мене все. Щиро і відверто. Як є.
#дякующодочитали #дякуюза #побаченнязістінгом
#тількирадіорелакслунаєвмаминакухні #знеюіпоїду #вонадужедорогамені!